«Один чоловік був багатий,… одягався в порфіру та вісон і бенкетував розкішно» Луки.16:19.

В притчі Христа багатий це ті, хто називає себе багатими дітьми Авраама, спадкоємцями духовного багатства його Віри. Про них Христос сказав, що їх отець диявол. Одягом цього багача є одяг жінки-блудниці, яка “сиділа на звірові багряному,…і була одягнута в порфіру і багряницю. (Откр.17:3) Це уособлення, або образ лживої віри, яка прикриваючись святістю (вісоном), поєднана з гріховними державницькими системами світу. Це образ релігії – блудниці, яка багата пустотою язичницького опоганеного служіння. Постійно чинячи беззаконня, марновірство і спотворюючи Слово Боже, “напоїла вином блудодіяння всі народи”. Це фарисействуюча лицемірна віра, “…що зачиняє Царство Небесне перед людьми…, це ті, які взяли ключі розуміння”, і самі не входять і бажаючим ввійти перешкоджають. Це та релігія, яка визискуючи осліплених неправдою, бідних і обездолених, за словами пророка “гріхами народу кормляться” (Осії4:8; Мт.23:13; Лук.11:52)

Слова Христа: “На Мойсеєвому сидінні сіли книжники і фарисеї; тож усе, що кажуть вам дотримуватись, дотримуйтесь і робіть, але не наслідуйте їх, бо вони говорять і не роблять.” Бідні народу ізраїльського жили цими крихтами слова Господнього, які «падали» з їхнього «столу»… Лазар лежав біля воріт багатія (біля входу, закритого для розуміння Правди). Бажаючи насититись, (задовільнити духовну потребу) бідний щиро дотримувався всього того, що не суперечило сумлінню і спасало його від беззаконня. Але в очах світу бідних, Бог вибрав “…бути багатими Вірою і спадкоємцями Царства” (Як.2:5;Лк. 6:20) «Господь наситив голодних добром, а тих, що багатіють, відіслав ні з чим.» Йдеться про тих, хто «збагатився» зростанням і розширенням своїх релігійних марновірств. (Лк.1:53)

Світ і його лжива релігія переслідує праведників, постійно наносячи рани народу Божому. Плямує і ганьбить їх єретиками, відступниками, і всяко злословлячи їх, словами притчі, «… як пси, лижуть струпи їх”.

Лазар - прообраз знедолених і убогих в очах світу цього, але збагачених Вірою Божою, “помер для гріха”, щоб жити в праведності. (Кол.2:20; Рим. 6:2) Через вісників Слова Господнього (ангелів) відроджений для праведності, Лазар по вірі став духовним сином Авраама. Ангелами - вісниками Слова Божого був піднятий в правдивій Вірі, і “...віднесений на лоно Авраама”, тобто, став причетним до єдиного вічного духу праведників.

Іншою, “другою смертю”, яка над беззаконником має владу (Відкр.20:6) „помер багач”. Про такого Бог говорить устами пророка: “Вельможі народу Мого будуть голодувати, багатії його будуть знемагати від спраги…пекло розширилося…і зійде туди слава їх і багатство їх, шум їх і все, що веселить їх.” (Іс.5:13) “Вони будуть викреслені з книги живих і між праведними не будуть записані”(Пс.69:28) «Я знаю діла твої – говорить про них Господь – ти маєш ім’я ніби живий, а ти мертвий (Об.3:1) … в провинах і гріхах” (Єф.2:1-5) Про їх релігійне служіння Христос сказав: “Ось дім ваш залишається пустим для вас” (Мт.23:39)

Перебуваючи в пекельному стані, терплячи муки сумління і осуду “Слова, почутого від початку” (Ів.12:48), “багач” (провідники лживої релігії) вимушений побачити і визнати блаженства праведників, принижених, знедолених і бідних світу цього, але покликаних і збагачених Вірою Авраама, які перебувають на лоні вічного миру з Богом. “Багач” – це релігія поєднана з гріховною, світовою насильницькою системою і співучасниця у всіх її ділах. Перебуваючи в трагічній бездуховності, релігія і пов’язана з нею світова беззаконна система вимушена усвідомити своє жахливе положення. І в такому стані звернеться до сповідників правдивої Віри, щоб вони “зволожили” пекельну спрагу в їх духовній пустоті хоч би початками (краплинами води) життєдайного Слова Істини. Голос правдивого Богопізнання, голос Віри Авраама відкриває все, чим жив, що цінував і чим веселився “багач” в своїй зухвалості і гордині: “Я багатий, розбагатів і не маю потреби ні в чому”. Вселенські собори, тоталітарна церковна організація, громіздка система ритуальних канонів, духовні академії, семінарії, школи, література, мистецтва, видавництва, радіо, з’їзди, конгреси, тісний зв’язок з державою, політикою і фінансами – про все це “багатство», не одухотворене Святим Духом Істини, Христос говорить: “, але не знаєш, що ти нещасний, і мізерний і убогий, і сліпий і голий ” (От.4:17).

Тому між Царством праведності, миру і радості у святому дусі, і царством беззаконня, темряви, зла і смерті встановлена велика безодня – непорушна закономірність:”…тіло і кров не можуть вспадкувати Царства Небесного; і тління не успадкує нетління ”(1Кор.15:50) Іншими словами, все що існує, живе і розвивається за суто земними, матеріальними, тілесними законами буття, підлягає тлінню і не може бути вічним. Усвідомлюючи непорушність Божих Законів Життя і незворотність свого безнадійного стану, “багач” турбується про “п’ять братів в домі батька його”, щоб і вони не прийшли в цей жалюгідний і жахливий стан повної бездуховності і загибелі. «В домі батька», тобто та спотворена релігія, яка його породила, утверджується на п’яти чуттєвих плотських началах; це земна, душевна, бісівська віра. (Яків.3:15.) І тому він просить, щоб ті, хто ще перебуває в бездуховній, байкотворній вірі і збагачується її земною славою, гординею і розкішшю, були попереджені і не прийшли в це місце вічного небуття, (не дійшли до повного духовного розтління в своєму релігійному марновірстві). Але голос праведної Віри свідчить: ”Є в них Мойсей і пророки; нехай слухають їх”. Це значить – для спасіння від гріха і смерті Бог доручив Мойсею донести народам повноту Волі Своєї, яку Господь відкрив в Десяти Заповідях. Тому Бог устами пророка застерігає: ”звертайтесь до Закону і одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то нема в них світла …і глянуть угору і подивляться на землю; і ось – горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму”. – Туди, де “багач” з усім його гріховним “багажем” – туди, в ганебний осуд всього, чим гордилась, підносилась і морочила народи лжива, опоганена темрявою марновірства, бездуховна, безбожна релігія. Буде кинута у пітьму остаточного небуття. (Іс.8.20-21)

“Ні, отче Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються” – вважає і наполягає лжива релігія, отуманена марновірством в чудеса. Патріарх Віри відповів йому: ”Якщо Мойсея і пророків не слухають, то навіть якби хто з мертвих воскрес, не повірять.» ( Якщо живе і доступне розумінню Слово Заповіді Самого Бога вже не доходить до їхнього закам’янілого серця і до їх зухвалого розуму, то свідченню тих, хто Словом Господнім піднявся з гріховного, мертвого стану, і вивільнився від смерті, - не повірять.) П’ять не розумних дів, (в притчі Христа вони є образом релігії), взявши «світильники», вважали себе безпечними і багатими в своєму релігійному обрядовірстві. Але у найвідповідальніший період, коли світлом Істини потрібно засвідчити народам правдиве явлення Месії, їх “світильники” виявились без «оливи», бездуховною, порожньою, безнадійною формою їх релігійного служіння. Двері у Царство Сина Божого перед ними закрились. Релігія без Святого Духа Істини залишена у зовнішній темряві разом з приреченими на осуд всякими руйнівними ідеологіями і всяким облудливим марновірством.

Глибока за своїм значенням притча Ісуса Христа є застереженням для кожної людини зокрема, і великим пророчим відкриттям про світові релігії, “збагачені” язичницькою різноманітністю, і в своїй зухвалості і гордині, іменують себе духовними спадкоємцями Віри Авраама і Віри Ісуса Христа.